1 min read
Слушать(AI)Мурашник
Предивні, зачаровані містаз рудого порохна й рябої мерви.
І пасма вулиць сплетені, мов нерви,і клуня в сірих теремах містка.
І наче плюш з роздертого листа,життя засушене, немов консерви.
Одначе праця йде все без перерви,листок зшиває вічно до листка.
Здобичники у сутінках тюрмиссуть мошечок, рабинь своїх живіт.
Рядами над рядами тут домипіснями труду дневі шлють привіт.
Подумай мимохіть, як чобітьмиє легко розчавити цілий світ.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Колодійство
Вже сонця колесо збиває стельмах,ще обруча — до осі полум’яної Цим возом їхатиме завтра Зельман,ключар і староста гульби весняної Відносить стельмах сонце ковалеві:— Обруч найбагряніший викуй, майстре мій,щоб сонце жевріло ясніш від грив...
Назустріч
Росте хлоп’я, мов кущ малини,підкови на шляхах дзвенять Ось ластівки в книжках пташинихзаписують початок дня Запрягши сонце до теліги,назустріч виїду весні Окриленим, хрещатим снігомспівають в квітні юні дні
Прочитан
Уздовж причілля тінь лягає вогко,а коло брам розколений колодязь,у землю встромлений, немов колода,зеленим, молодим сміється мохом Патлатий, кучерявий прочитанруками обіймає червінь цеглита головою похитує легконад проминанням людських правд ...
Тюльпани два
Тюльпани два, мов ти зо мною,на двох краях життя пустелідаремне кличуть, лиш водоюйдуть світла золоті тунелі Червоне полум’я двох квітівкрізь сіру тінь, крізь сіру тишу Так родяться мистецтво й мітиіз туги за далеким, За кращим, біл...