Мурашник

Предивні, зачаровані містаз рудого порохна й рябої мерви.

І пасма вулиць сплетені, мов нерви,і клуня в сірих теремах містка.

І наче плюш з роздертого листа,життя засушене, немов консерви.

Одначе праця йде все без перерви,листок зшиває вічно до листка.

Здобичники у сутінках тюрмиссуть мошечок, рабинь своїх живіт.

Рядами над рядами тут домипіснями труду дневі шлють привіт.

Подумай мимохіть, як чобітьмиє легко розчавити цілий світ.