Довічне, досконвічнеє прокляття,
Кацапи, вам, із роду в рід і рід,
Зо гніву українського завзяття –
На лиці вам тавро пекельних бід!
Незламне, нескінченнеє прокляття
Із роду в рід, із роду в рід, навік,
Кацапи, вам, за звірства та сум’яття,
Котрим ви розпочали страшний лік,
За хлопців–соколів убитих вами,
За тих дівчат, що сплюндрували ви,
За матір, що заходиться сльозами,
За те, що ненажерливість Москви
Не знає меж, за нашого Мазепу,
Петлюру, Калнишевського, Махно,
За підлої брехні облудну "скрєпу",
Що "правдою" ви звете так давно,
За Січ спалену та за наш Батурин,
Душа заклякла – за Голодомор!
За Тараса кріпацькії тортури,
Нащадкам від Бандери за докор...
Прадавнє, споконвічнеє прокляття,
Кацапи, вам, із роду в рід і рід!
За те, що величаво звались "браття"
І нас вбивали "братньо" сотні літ,
Скубли та крали, поспіхом тягнули
Святині наші в свій мокшанський хлів,
За те, що нарід український гнули
Забути мови предковічний спів,
За малоросів, виплеканих вами,
За тих продажних і дурних хохлів,
Що служать вам душею і тілами,
Пишаючись удачею рабів,
За кров і смерть, блюзнірство та наругу…
За звіра, що пустили в серце ви!
Прокляття вам, кацапи, смертну тугу
Терпіти вам до скону!..
Зневага вам, мерзеннії кацапи!..
