А було тихо.
Було журно,
Аж доки з нетрів городів,
Мов свіжий вихор в хату курну,
З потужним криком, грізно й бурно,
Ти в наші села зелетів.
Прийшов у стомлені
З юрбою радісних пісень,
Заколихав трухляві стелі,
Переорав сухі
І засвітив веселий день.
Вітай, великий чародію!
Тобі, осінньому, хвала!
Перетворив ти в дійсність
І справдив зоряну надію,
Що в серці од віків цвіла.
Вже шостий жовтень, як пройшов
По наших селах і
Тепер тобі, чарівний Жовтне,
По віки вічні не
Хвала на радісних устах.
І кожне свіже
Неперебіжних сотень
Оддасть тобі своє горіння.
О революціє осіння,
Тобі щоразу мій привіт!1923.
З
И
Ш
Ь”,
Й
Р
