Іще мільярд людських істот, іще
Але планетна куля не із
Куди, в якому напрямку
Ріка часу?
Які приносить думи?
Не за горою віку перепад,
Крутіший від стрімкої Ніагари.
Та час ніколи не тече назад
Готуйся пережить його удари.
За перепадом пінявим,
Які нам уявляються химери?..
Я починаю заздрити отим,
Котрі жили десь на початку ери,
Навіщо авта?
Є прудкий гривань.
Є шаблі й списи… Адже це так само,
Як у мою кавалерійську рань
Коли в сідельці я скакав лісами.
Здається, просто: руку простягти
І вже ти майже скіф.
Подайте списа!.
І щоб ламати недругам хребти,
Не варто вчених збільшувати список.
Звичайно, це не мед — ота чума,
Що косить люд в шаленстві епідемій.
Та на сумлінні темних плям нема:
Вбивали без помпезних академій.
Тож хай собі мільярд — мені не
Скорботним гнітом падає на груди:
Чи є у кожного своє лице?
Які вони і хто вони — ці люди?..
Ріка часу… Десь, мабуть, є пором.
Є добрі коні, бубонці на
Та знаю: не завершиться
Те, що з людини робота майструють.
