Минули літа молодії,
Холодним вітром од
Уже повіяло.
Зима!
Сиди один в холодній хаті,
Нема з ким тихо розмовляти,
Ані порадитись.
Нема,
Анікогісінько нема!
Сиди ж один, поки
Одурить дурня,
Морозом очі окує,
А думи гордії розвіє,
Як ту сніжину по степу!
Сиди ж один собі в кутку.
Не жди весни — святої долі!
Вона не зійде вже
Садочок твій позеленить,
Твою надію оновить!
І думу вольную на
Не прийде випустить…
І нічогісінько не жди!..18 октября [1860,
Петербург]
