Б.
Мозолевському Пагорб я розкопавіржавих мелодійа ввижались менізолоті скарбита в таїлищах іншопланетних лодійпам’ять зоряної
Я приймаю безнадеги повну дозу ізгадую рипучі скіфські пісні-і-і-іщо викручувало з себестарого возудерев’яне колесоу
Скрегіт задавненийтиша їсть уїжнонемащена історія десь рипитьа я сподівавсь що акордами ніжнимичасу даросховниця
А вони хрипкі мов кострубата моваі деренчатьяк підроблений криштальта зненацька в пилюці до відчаю раптовозблискуєкоштовних нотпектораль.
