1 min read
Слушать(AI)Навколо передумов
Воює далі, хоч давно помер,
Самітній лицар в тилягах цеглястих.
Як гупа серце крізь опале листя.
Єдиний змиг, — й помандрував крізь мур.
Минуще — свій — і вміст, і хвилемір
Із капищами марноти і млости.
Бува, що й смерть шаленцеві полестить,
Хоч в неї — з атраментом каламар.
Як немовля, яке — тіла дорослих,
Що — видиме (не краєвиди — рислінґ),
Дарма на нього увесь всесвіт цика,
Бо ж — нетямуще — бульбашку — на цоколь,
Що вічність, — вибуховий хемікат,
На ключ — у грудях тліну — замика.
Андієвська Емма
Э́мма Ива́новна Андие́вская (укр. Емма Іванівна Андієвська; род. 19 марта 1931, Донецк) — современная украинская поэтесса, прозаик и художница,
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Нічний краєвид у місті сонет
Найнезбагненніше – зі звичним – поряд Не сонце – з вежі – півень – щогодини, А смокви фіялкового страждання, Які на площі – ген – на клуби пари
Скарга Власника
Я казав, що не Переганяти худобу бродом, Тоді, коли місяць у повні, Але моя стара мати запевнила,
Фрагмент базару
Горобина на голубах, Бички – джерела на лобу, Перевівають глибину Клинками риба
Базару проповідник
Він роздмухує дзвін, як рукав, На тілі у нього замість руки І кілька гаків, щоб тримати маркізи над прилавками І баби з тілами повними риб,