Атлантида
Ти як Атлантида - безвісті зникла
Цікава як книга, запашна як парфуми
Ти вже давно до самотності звикла
І напружена наче на грифові струни
Я обіцяв собі бути твоїм зодіаком,
Стати твоїм прогнозом погоди
Проте ти мене проколюєш гаком
Не даючи скуштувати смачної свободи.
Хоча для чого потрібна ця воля
Якщо в голові відмерли клітини.
Я бачу межу манускриптного поля,
На якому пожовкли твої світлини.
Я читаю тебе один раз на тиждень
В той час, коли я не знаю літер
Я краще помрію про палаючий Південь
На якому не буде звання "лідер"
Ти вкотре почепиш алюмінєвий орден
Який засвідчить мій статус-кво.
В той час як я з Богом не згоден
Який принижує моє власне єство.
Моя Атлантида, моя втрачена культура
Котра ніколи не боїться морозу
Ти наче старовинна архітектура,
Про яку я коли небудь напишу прозу.
Other author posts
Всегда смотри на людей.
Всегда смотри на людей с высока, Но только когда помогаешь подняться. Помни - гордыня тебе давно не сестра, И надо человеком всегда оставаться. Не нужно летать в своих светлых мыслях
Будь его...
Будь его пространством. Лучше кислородом. Будь его опорой. Кирпичной стеной. Скажи пусть спрячется за прекрасным горизонтом. А сама держись за его худенькой спиной. Пойми, что он как и все, далеко не идеален.
Ти можеш плакати
Ти можеш плакати у власну подушкуТа це все одно почують в вітальній. І поки ти гладиш породисту кішку, Хтось сходить з розуму у себе у спальній Коли весь хворий світ біля твоїх воріт Стоїть і чекає коли ти все згадаєш,
Паб
Випивка, сигарети, паб. Це три речі, на побачення з якими я ходив щодня, покинувши всі свої справи. Мене влаштовував такий спосіб існування, тому, що життям це назвати було складно. Я був страшенним егоїстом, котрий ніколи не давав милостиню в під...