Йшов професор і зайшов у якусь крамницю.
В касу глянув і уздрів свою випускницю.
Привітався і сказав: — Я прошу пробачення.
Ми ж, здається, на село вам дали призначення.— Але ж ви учили нас, — мовила дівиця,
Що між містом і селом стерта вже різниця.
Я й подумала собі: як нема різниці,
То нащо мені село?
Житиму в столиці.
