Сім струн я торкаю, струна по струні,
Нехай мої струни лунають,
Нехай мої співи
По рідній коханій моїй стороні.
І, може, де кобза найдеться,
Що гучно на струни озветься,
На струни, на співи мої негучні.
І, може, заграє та кобза вільніше,
Ніж тихії струни мої.
І вільнії гуки
Знайдуть послухання у світі пильніше;
І буде та кобза – гучна,
Та тільки не може
Лунати від струн моїх тихих щиріше.[1890]
