Не треба слів.
Хай буде тільки діло.
Його роби — спокійний і суворий,
Душі не плутай у горіння тіла,
Сховай свій біль.
Стримай раптовий порив”.
Але для мене — у святім
Душа і тіло, щастя з гострим болем.
Мій біль бринить.
Зате, коли сміюся,
І сміх мій рветься джерелом на волю.
Не лічу слів.
Даю без міри ніжність.
А може в цьому й є моя сміливість:
Палити серце — в хуртовині сніжній,
Купати душу — у холодній зливі.
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, я тверда й сувора:
О краю мій, моїх ясних
Не діставав від мене жодний ворог.
