Чари ночі

Лягла на всьому вечірня втома.

Палає місто, мов дивний храм.

І розтинають ніч

Квадратні очі віконних рам.

Ці чари ночі такі знайомі

Усі підвладні, покірні вам.

О, скільки вікон у кожнім домі!

А там, за ними, — ідилій, драм!

Там заплітають життя тенета,

Там люди б’ються з останніх сил,

Там так знадливо звучать

І рве легені отруйний пил.

Там гинуть вчені, митці,

Але… й виходять вони звідтіль.