1 мин
Слушать(AI)Біла Церква
Вечір був, та ще не смеркло.
Край дороги паслись коні.
Проїздили Білу Церкву —їли яблука червоні.
Світ стояв такий прозорий,
Аж зітхали луки сині!
Золотим світились гори
В серці світло те й понині.
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Сон
Сиві гуси у ніч відкричали За моря, за моря, за На обличчі моєї Не світилася жодна зоря
Нічний літак
Нічний літаче, міста не буди, Нехай собі спочине в снах дитячих І так всю ніч ґвалтують поїзди Зажди хоч ти, не квапся, мій літаче
Пісня вічної дороги
Чингізові Літній день починається щебетом Тануть в білім серпанку горби Щоб у мандрах далеких не щезнути,
Вересень
Де ходили ми степом тим, Вже не б’ють крильми стрепети Не сміється ніч зорями Там тепер все зорано
