Навпіл розтято серця і осердяздерто гримасами з лиць людські рисивже не страшні ні хвороби ні списибо у скафандрах вийшовши з лісунам задарма пропонують безсмертяначе голодному варево з дертівгору здійнявши скоцюблені пальцічи то прибульці а чи то блукальціі мерехтять у пітьмі неозоріймо’ трухляки а мо’ вранішні зорів час коли ми аж по вуха у смеркубезлад довірливий юрмища людствав координатах злоби і жмикрутствау кострубату ладнаємо чергуі розучившись любити й жалітив сутінках сутності стислого світузмінюємо математику волівпалих зібгавши надгеометрічноі за безсмертя вбиваючи звичнона арифметику наших підборівй очі біліють неначе від пліснявив дивній місцевості без видноколув мить відкриття світового законупро пропорційність жадоби і тісняви
1 мин
СлушатьЗакон черги
0
0
31
Подарок
Кацай Олексій
Кацай Олексій Опанасович (нар. 7 червня 1954 р.) — український поет, прозаїк. Пише українською та російською мовами. Член Національної Спілки п…
Другие работы автора
Магнітні джунглі
Зо шлаку тут сонцяі місяціне кругліа в металевій млідзвенять магнітні Тут кожен промінь мов сталева нитьбринить в іділії геометричнійкрізь котру ртутна річкацебенитьбездушно наче той процес І ніч немов лискучий антрациті механічно до пул...…
Планета дощів
або вірш без початку та кінцягойдався тиші дивний щемвдяглись рослини в колір медумовчав комп’ютер і дощемдоїлася корова небаледь ремигала вітерцема з-під цеберки зорелітузміївся сизим ручаємнаволглий мотузок орбітиу хмаровище вгрузнув крикта й ро...…
“Неначе звук покинувши струну”
Неначе звук покинувши струнуйдемо ми ще лупаті і лускатікрізь темряву темнішу за пітьмуєдину суть в розбіжностях Б’ючи у скривлених сонць тулумбасв галактик розбігання всесвіт граєй здерає сухозлоту час із насвтім бруд і гар із нас він тежbr...…
Вітер яблуковий
Вітер яблука з гілля зриває,наче зрива Одначе йому не щастить ніякприпинити рух,щоб досхочу,до знемоги їх наїстись Він, Єви зачіску розпатлавши,розпачливо щось кричить,втиха і зника,яблук пахощами…
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий