Навпіл розтято серця і осердяздерто гримасами з лиць людські рисивже не страшні ні хвороби ні списибо у скафандрах вийшовши з лісунам задарма пропонують безсмертяначе голодному варево з дертівгору здійнявши скоцюблені пальцічи то прибульці а чи то блукальціі мерехтять у пітьмі неозоріймо’ трухляки а мо’ вранішні зорів час коли ми аж по вуха у смеркубезлад довірливий юрмища людствав координатах злоби і жмикрутствау кострубату ладнаємо чергуі розучившись любити й жалітив сутінках сутності стислого світузмінюємо математику волівпалих зібгавши надгеометрічноі за безсмертя вбиваючи звичнона арифметику наших підборівй очі біліють неначе від пліснявив дивній місцевості без видноколув мить відкриття світового законупро пропорційність жадоби і тісняви
1 мин
СлушатьЗакон черги
0
0
31
Подарок
Кацай Олексій
Кацай Олексій Опанасович (нар. 7 червня 1954 р.) — український поет, прозаїк. Пише українською та російською мовами. Член Національної Спілки п…
Другие работы автора
Втеча
Світло розбилось на скалки і в кришталевому смерку безладдяледве в очах палахкоче смуток вечірнім багаттямварево чорних сузір’їв ллє порожнеча венована керамічні обличчя ворога і Відлюдкувате каміння викресливши з небокраюз прихистку хмар пур...…
Вітер яблуковий
Вітер яблука з гілля зриває,наче зрива Одначе йому не щастить ніякприпинити рух,щоб досхочу,до знемоги їх наїстись Він, Єви зачіску розпатлавши,розпачливо щось кричить,втиха і зника,яблук пахощами…
Фентезі
Вибухну мов Санторинадже я напевне знаю —вовкулаки всіх країнзнов єднаються у І безопірно мов слизточаться крізь огорожібо людина кожна ізвипадком нещасним Відчуває кожна злістьзголодніла та невчаснаі гризе коняки кістьтруп засмажившиbr...…
Скарб
Б Мозолевському Пагорб я розкопавіржавих мелодійа ввижались менізолоті скарбита в таїлищах іншопланетних лодійпам’ять зоряної Я приймаю безнадеги повну дозу ізгадую рипучі скіфські пісні-і-і-іщо викручувало з себестарого возудерев’яне ко...…
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
