1 min read
Слушать(AI)Суворий вірш
Не втекти вже, дарма, від жорстоких цих днів,не втекти вже ні в мрію, ні в пісню.
Мов фальшива струна, так дзвенить кожний співпід суворих світань весну пізню.
Вже не вирватись більше з затислих обійм,треба глянути дням просто в вічі,хоч навпроти вдаряє скажений прибій,невблаганним нас визовом кличе.
Не сховатись, дарма, в тиху тінь самоти,не закрити долонями зору.
Гострий відблиск і відгомін хвиль долетитькрізь імлу, хоч найбільш непрозору.
Не сховатись, дарма, під наметом краси,в чаді п’яному строф кришталевих.
Вітре днів, мої власні слова рознеси,на шляхах їх розвій стомилевих!
О поете, дарма, вже тобі не втекти,треба визнати те, що найгірше:чи самого себе не оббріхуєш тив цих п’янливих, розспіваних віршах?
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Смерть Гете
Відчини, мій Фрідріху, вікно,хай погляну на широкий світ Бачу чорне незбагненне дно,а над ним золототканну сіть Привиди кружляють наді мною,постаті, що їх колись творив Прилітають з правдою сумною,що останній буде цей мій зрив
Підкови
На сто возах весна приїде,мов луки, вигнуться смички Крізь сито дощ весінній цідить,і дяк запалює свічки Та їхать ми ще не готові,й баси нам нетерпляче тнуть Хай, люба, місяць на підковинам ковалі перекують
Корчмарські чари
Кіптява свічка й ніж щербатий,червінна королева з карт Змішалась ява з сном крилатимі все недійсне — ніч і чар Тремтять уста на чарки вінцях,і горло здавлює відчай Корчмарю, сто даю червінців,лиш місяця мені продай
Ніч в місті
Ніч сідає на рогах вулицьі тулить сірі кудли в цемент стіна часу гінплутаючись в сітях дротівпо цинках бляхз даху на дахз цвяху на цвяхкотитьсяі коле свої груди о колючки громозводівкотиться і колечас-перекотиполемісяць розп’ятий на антенах і руди...
