Я іду по шляху незнакомому,
Перегортаю вічності сторінки.
Бо і сам не відомий нікому я,
Бо не чекаю й сам я на свідки.
Я — нічий.
Я — ніхто.
Мене не знає історія.
Мій девіз — несталість і несподіваність.
Хочете?
Я заримую зараз: істерія.
Я остроїв поезію в стрій,ні разу не надіваний.***
