Старий дурень

Узяв собі старий дурень молоду дружину,

Пожив тиждень та й не може розігнути спину.

Поцілує молоденьку, погладить, мов кішку,

Та й лягає спочивати на окремім ліжку.

Жінка шепче: — Мерзнуть ручки, мерзнуть мої ніжки.

Нема кому мене, бідну, погріти хоч трішки.

Раніш було моя мама біля мене ляже,

Приголубить, і зігріє, й казочку розкаже.

Старий дурень як гарикне: — Годі тобі хникать!

Не піду ж я серед ночі твою маму кликать.