Материнська сльоза

З твоїх очей хтось викотив

І далі, далі у печаль пекучу,

Мов кулю світла по шляхах трясучих,

Незримі руки тихо покотили.

В сльозі гуляє світу карусель,

Жбурля дерева відцентрова сила,

І дикі гуси журно голосили,

В сльозі ламаючи свої бурхливі крила.

Кружляли очі у сльозі

І блиск зубів, загорнутий у сміх.

На дно сльози зелений вітер ліг,

І покотилася вона — зелена.

Сльоза — немов розгойдана арена:

Квапливі клоуни в зелених

Несуть на вигнутих руках,

Мов іграшки, свої тіла зелені.

То все лиш гра,

А вартість її — біль.

Шалені вершники вниз головою скачуть,

Їх кожен крок вимірюється плачем,

Що стримується притиском

Біжить сльоза по скривдженій

І нищить світ своїм зеленим блиском,

Як розіб’ється на сухій руці,

То щезне світ, розвіяний на бризки.***