Засурмили вітри
Засурмили вітри, об сосну розбиваючи крила,
Зачастили до саду зайці з помертвілих лугів.
То зима у степах вікові фоліянти розкрила.
А дерева — мов знаки на білій сторінці снігів.
Лиш замовкнуть метілі — і, в коженвдивляючись атом,
Зорі шлють на хати дивних снів мовчазнутечію.
Місяць ходить за вікнами
І обмацує простір, приймаючи сповідь мою.
Він мені заповів, щоб розслаблену
Я зібрав у кулак і заснути не смів ні на мить.
Бо у хмарах нічних, потрясаючи води і сушу,
Із далеких висот вогняна колісниця гримить.
Час глибинних борінь, коли серце не знаєдостоту,
Що нового народить ота занебесна стріла.
Ще до неї не звикли.
І входять у кожну
Світлі хвилі Добра, нерозвідані сутінки Зла.
Це ще треба в собі замісити.
І треба пізнати.
Та не знаю, чи встигну.
Не спи, моя душе,не
Засурмили вітри.
Під кудлатою шапкою
Не вгасає вікно.
І голосять зимові степи.1968
Руденко Микола
Other author posts
Ойкумена
Цар помирав не від років та ран: Він відкидав тягар життя земного Бо світ завоювавши, ні на Не став багатший на знання про нього
Пекельний гість поема
1Я споглядав ту далину, Що на застиглі хвилі схожа, Мов їх, ці хвилі, в мить Спинила примха
Співчуття
Дорога між дубів через містки з осики За тиждень знову їх лаштують лісники І ряст поміж дубів, і гайвороння крики, І хмари в озері, і шурхіт осоки
“Чому на мене впало стільки зла”
Чому на мене впало стільки В дні миру і в диму пороховому Земля в моєму баченні — мала, Дрібна пилинка в безмірі живому