1 min read
Слушать(AI)“Тріпоче сокіл сріблом потемнілим”
Тріпоче сокіл, сріблом
Знімаючись у вогку височінь,
І любо впасти на зелену
Натрудженим і наболілим тілом.
Доми, давно порівняні до скринь,
Людські слова з їх розмахом
Дай, серце, волю нетерплячим крилам,
Затріпочи, розвійся і полинь!
А серце так: ти ж той листок
На гілці всеземної деревини,
Ти ж тільки частка, лінія одна!
Зумій же чуть, як переходять
Крізь дерево плодюче та високе,
Спізнай, яка у цілім глибина!1922
Рильський Максим
Стихи Максима Рильського. 1895—1964. Украинский советский поэт, переводчик, публицист, общественный деятель, лингвист, литературовед. Автор стих
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Діана
Заснув Ендіміон на місячній поляні, Де смольний дух трави і сосен престарих До милих уст його, рожевих і пухких, Богиня хилиться в нестримному бажанні
Отрута
Богиня, смертного зустрівши юнака, Жагу запліднення не в силі потаїти, На його кинула полуменисті І щезла в запусті, принадна і легка
Бодлер
В раю блаженних мук, де на тонких Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, В пекельному раю його душа жила
Срібний сонет
М Посріблені ліси окуталися тінню, А небосхил горить і віти золотить Виходжу я на шлях — на смугу ясно синю,
