Серпень ліг під кущем смородини,
Шепотів: дозрівай, будь ласка,
З неї вийшла на берег
З голубими зубами Настка.
І сміється Настуня
Між ромашками з лободи.
За смородиною і
Попід сонце йдуть поїзди.
Подалися тополі в тіні,
Прив’язалися до
Прителющать дощі осінні,
І — вже Насточка не мала.
І смородина не зачує,
Як під сонцем замруть поїзди.
Настка в полі, як дід,
У хатиночці з
Хто там ліг під кущем смородини?
Хто шепоче: зажди, будь
У колисці німої
На хмарині гойдалась Настка.1955
