1 min read
Слушать(AI)На вітер
Кинь пісню на вітер,на вітер слова!
Десь шепотом віти,десь шумом трава.
Не в воду глибоку,а в сонце пливеш.
Подумай, нівроку:ех, світ цей без меж!
Дме вітер у рунажиття молоде,на яблуні струнахдолоні кладе.
Немає ще
Хтось кличе з яруг.
Послухай: це зяблик,це сірий твій друг.
Ти сонно на яві,ти п’яний від сну.десь шепотом явірвітає весну.
Десь шелестом
Що більше тобі?
Сьогодні щасливийти птах, далебі!
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
На шляху
Обплетений вітрами ранокшугне, мов циганя з водиі на піску кричить з нестями,обсмалений і молодий Ріка зміяста з дном співучим,хвилясто хльостають вітри,і день ховає місяць в кручу,мов у кишеню гріш старий Клюють ліщину співом коси,дзвен...
Теслів син
Дубова скриня, в скрині пісня і сокира Сокирою хвалив щодня твій батько бога Твій дід теж тесля був Стоять церкви чотири,що ними завершив своє життя убоге
Знак дуба
За греблею трьох днів і трьох ночей, де вир закляклий,безодня зелені в півсоннім півбутті безкрая Прив’язані до пнів, попутані вітри й бог лякустолиций, хитрий бог, що все нове обличчя має Приземні блискавиці-змії сковзають пнямислизьким...
Яворова повість
Мала Мав дяк в селі найкращу доню,дівчину явір покохав Почула плід у свому лоніпо ночі, п’яній від гріха Дізнавшись, дяк умер з неслави,мов ніч похмурний був і гнівний