Надмірна світлість

Надмірна світлість вже така далека,що можна лиш уявою сягнуть.

Крильми виказує спалахнутий лелеканеблизь небесну і криничну путь.

Безсмертник при вустах тримає промінь,ворсинки світла переносить

Надміру світла в срібному розломі:громадиться вгороі небесна

Кущ сяйва палахкоче при дорозі,а з нього пташка іскрою зліта,та підійти до нього не в спромозі —трима за душу міцно чорнота.

Життя ж твоє, мов заполоч, линюще,вже вижовкло, погнулось, мов папір.

Не бачать раю очі невидющі —згаса поволі вигорілий

Та прийде час — в розломах болю зблискомнадмірне світло спалахне на мить:нестерпне світло ти побачиш зблизька —в тобі воно і пам’ять спопелить,і чорний вік, і душу твою чорну,і чорний страх, і залишки думок.

І спалить твоє тіло гріхотворневисокий струм небесних блискавок.***