Надмірна світлість вже така далека,що можна лиш уявою сягнуть.
Крильми виказує спалахнутий лелеканеблизь небесну і криничну путь.
Безсмертник при вустах тримає промінь,ворсинки світла переносить
Надміру світла в срібному розломі:громадиться вгороі небесна
Кущ сяйва палахкоче при дорозі,а з нього пташка іскрою зліта,та підійти до нього не в спромозі —трима за душу міцно чорнота.
Життя ж твоє, мов заполоч, линюще,вже вижовкло, погнулось, мов папір.
Не бачать раю очі невидющі —згаса поволі вигорілий
Та прийде час — в розломах болю зблискомнадмірне світло спалахне на мить:нестерпне світло ти побачиш зблизька —в тобі воно і пам’ять спопелить,і чорний вік, і душу твою чорну,і чорний страх, і залишки думок.
І спалить твоє тіло гріхотворневисокий струм небесних блискавок.***
