Лошак

Напосілися

Раз на

І, чи з поля, чи із

Вкрали лошака.

Мужик ходить, ломить руки,

На святе дає;

Коли чує — аж у

Лошак його є.

Поклонився

Мужик-неборак;

Асесори йому

Пашол вон, дурак!

На слово ему поверить!

Экой дуралей!

Приведи для

Восемь душ

Мужик ходить, просить, поїть,

Восьмеро найшов,

Дав попові на

Та й у стан пішов.

Поклонився

Знову неборак.

Асесори знов

Пашол вон, дурак!

Экой чорт сюда

Этаво хахла!

Суется с сваей кабылай!..

Есть важней дела!

Придешь после!» Через

Знов мужик іде,

Вибирає, поїть

І у стан веде.

Діла знову в асесорів,

Гонять мужика.

Став хазяїн, стали люди

Нема лошака!

Аж піднявся і

Іден з-межи

Не відіб’єш ти

Від тих станових!

А як ще нас разів

Сюда поведеш,

То будь певний, що й

З дому

Подаруй їм ту

І не

А скажи, мов, що вклепався,

Ще й

І послухав мужик ради,

Іде до

Вибачайте, я

Бух панам до

Как же ты, дурак, не знаешь,

Что было твое,

Да к чужому привязался,

Выдал за

Вибачайте, благороддя,

За вину мою!

Маю жінку і із

Років сім жию,

А щоб її який

В стан запакував,

Мусив би-м панам сказати,

Що єй не впізнав!»