1 min read
Слушать(AI)Солдатська лірика
Хлопець виїхав служити у далекий
І коханій пише звідти:
Жди мене, чекай!
Я тебе не забуваю, не забудь і ти.
Я не можу надивитись на твої листи.
Навіть марки відриваю і цілую їх,
Бо на них сліди лишились від губів твоїх”.
А кохана пише:
Милий!
Жду тебе й люблю,
Тільки знай, що до конвертів марок не ліплю.
На губах вони лишають неприємний слід,
І за мене марки ліпить мій любимий дід”.
Павло Глазовий
Стихи Павло Глазовия. (30 августа 1922 — 29 октября 2004) — советский и украинский поэт-юморист и сатирик. Автор стихов: Невинна душа, Слонячий
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
У Києві на Подолі
Йшов професор і зайшов у якусь крамницю В касу глянув і уздрів свою випускницю Привітався і сказав: — Я прошу пробачення Ми ж, здається, на село вам дали призначення
Насолода
Ходять двоє зоопарком Обоє “під газом” Біля кожної тварини спиняються разом Перший каже: — Зажили б ми з тобою, як графи,
Нинішня молодь
У годину вечорову, тиху та прекрасну, Дві бабусі розмовляють про молодь сучасну — Нині молодь, — перша каже, — квола й дрібнувата І хлоп’ят високих мало, і низькі дівчата
Буйні предки
Вдарив батько спересердя хлопчика малого Той поплакав, переплакав та й питає в нього:— Тебе, татку, бив твій татко — Бив, та ще й немало — Ну, а татка твого били