Відвів воли попів наймит,
Оком не
Лежить, бідний коло
Все за них
А піп лежить з
Та собі жартує.
То за цицьку помацає,
То і
Далі бере сорочину,
Вгору
Кладе руку нижче пупа,
Вовну
Розгортає густу
Ото, — каже, — гущі!..
Ото ліса несходимі!..
Та темнії
Ой, панотче, — крикнув наймит,
Милосердя майте!..
Чи нема там волів наших
В пущах пошукайте!..”
