В славнім місті Петербурзі,
Недалеко від Неви,
Із болота
Хата бідної вдови.
Стара хата зо
Разом вік свій віджила,
Почорніла,
І в болото увійшла.
Увійшла по самі
В ґанку сходи до сіней;
В сінях набік
Двоє скривлених
І направо старій
Смерть підписує патент,
А наліво без
Б’ється з нуждою студент.
Зима люта.
Вітер свище,
Сніг по вікнах брязкотить,
Мороз душу обіймає,
Мороз тіло каменить.
А у хаті на
У сурдуті і
Сидить студент
Другий місяць без борщу.
І живіт, як гриб, запався,
Облізає
І остання
Його свічка лойова.
І сидить він,
На похилену стіну
Під стіною лежить череп,
Нема й кришки тютюну.
І стіння кругом
Тілько лазять павуки.
Тілько сумно
Із шкалубин прусаки…
