1 min read
Слушать

Зоря-полонянка

Раніш мороз нагнав на птаство страху,

А нині дощ берези полива.

У бочку із казармового

Накапала водиця дощова.

Чому ж оця деталь упала в очі

Навіщо я про неї

Схиляючись до бочки серед ночі,

Я там знайому упізнав зорю.

І начебто з мого дитинства

Понад душею тихо пропливла.

І це уже не бочка, а

Десь на околиці мого села.

Та мушу визнати собі на горе:

Не довго тішивсь чарами води.

О зоре–сестро, полонянко–зоре!

За що тебе закинуто сюди?

Для тебе небо стало дном дубовим,

Солдат оберігає нас обох.

Мо’, й ти себе не захистила Словом

Отим, котре є одночасно Бог?

Десь, мабуть, людям це навдивовижки,

Я розігнув зболілий поперек.

Допоки ж бовванітимуть ці вишки,

Коли й зоря

І та вже нині зек?

0
0
111
Give Award

Руденко Микола

Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

«И вырвал грешный мой язык!»
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+