Віддих
На швидкість іншу — тліну інвентар,
І джерело — вмить — простягає
Для спраглого, хоч той, — ледащо, — з
Силкується ще — власну долю — в тир.
Нутро — з-під форм — усе — ніяк
Минущого, що світ годує з пляшки.
Без віника — у сон — пекельний
Зганя живе, що — землю і етер,
Хоч дух — усі клітини розпросторень,
Що — на веселку — і з отрут — мікстуру,
Яку — потвори — з тельбухів — манірно,
Аби свідомість — людожерні норми.
Строщило ніч, і шторм, що — й вічність, — стих.
Ніщо — ніде, лиш, — скільки ока, — птах.
Андієвська Емма
Другие работы автора
Вечірня лягуна сонет
Лягуна Штиль І обрис корабля, Який колись – у присмерку – пірати
Скарга Власника
Я казав, що не Переганяти худобу бродом, Тоді, коли місяць у повні, Але моя стара мати запевнила,
Вігілії XXXVIII
Із книги Крило метелика – айва, з якої – плед, Що тягнеться з народжень до народжень У срібло вхід: шляхів стрімка мережа,
Відхилення
З горлянки випурхнув й — під шкіру — горобець, Щоб перебути поштовхи озону, Що — сквапно — в переміщеннях Гробницю, яку — досі ще — раби