1 min read
Слушать(AI)Піднесення
Обличчя небом налилось.
Під пахвами — повітря струм.
Спадають капці з ніг — і ось лечу: несе мене самум.
Пух тополиний… Пух
Пташині пера —
Лечу, бо чує владний ваб душа, що об’єму
Квадратні шиферні дахи, подаленілий небосхил,безверха і глуха дзвіниця —з віч витікають, як
Бо непотрібна форма там, де неподільна повнота,де йде злиття, не стрічі,де все, струмуючи, вроста, як згляд — з очей у
Не тіні там зустрінеш ти —тепло незгасне й світло.
І спогади всі відпусти, що прижились
Стають початками кінці, закінченням —
Вже грає промінь на щоці, а на губах — печатка…***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
1 “Малиновий лікер і сутінь малинова”
1 Малиновий лікер і сутінь І є лише «тепер» на всю світобудову Є ти, та є пісок, та хвиля крутогнута,малиновий ковток — і все, усе
Не відгороджуйсь іменем від світу
Що знаєш ти про межі Не членуйсь,не відгороджуйсь іменем від світу,не змінюй хутко мінуси на плюсі не вважай, що стежка — то орбіта Рука тобі для того, щоб прийнятьза власну шкіру й кору кострубату,а осока — щоб осклеп перетятьі визволит...
Чорнотроп
Здригнулася струна від променя тонкого,зневажений від всіх сніг ще білів як міг,і колесо дзвінке мережило дорогу,якою вовни жмут в чотири лапи біг А-а-а… Світлість на лиці від дерева гінкого,і мед на язиці від слова молодого Під чоботом ...
Гончарний круг
На веретено крижане намотується нитка біла Кружля тебе, кружля мене крутілка спорожніла Скрипить, скрипить гончарний круг,кружляє безупинно:немає губ, немає рук, щоб нас зліпити з глини І може статись — пронесе нас повз людські турботи