Вперше після Стівена Кінга "Цвинтар хатніх тварин", мене зацікавила і українська ХИМЕРНА ПРОЗА.
Авторка Ксенія Циганчук зачепила своєю містичною реалістичністю.
Її книгу "По Той Бік Пам'яті" я "з'їла" і все одно захотілося ще та й ще читати.
Відразу скажу, книга викликає ВІДРАЗУ.
МОТОРОШНІСТЬ.
ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ У ПРОЦЕСІ ЧИТАННЯ.
ЗДОГАДАТИСЯ ХТО ЖЕ ЗА ВСІМ ЦИМ СТОЇТЬ... неможливо.
Я трішки розчарована що кінцівка не дала мені того НАСИЧЕННЯ.
Але уява і фантазія авторки залишає за собою право змінювати свою сюжетну лінію.
Мені було дуже Цікаво читати, особливо дохристиянську казку про Івасика та Оленку, що насправді (можливо) то були реальні історії, які мали свої особливості у вигляді тортур, жертвоприношень під впливом різних видів ініціацій.
Але ж...дико читати таке, де мертві люди НЕНАВИДЯТЬ живих майже мерців.
Відразу згадую серіал, який транслювали на каналі Інтер "Чаклунське кохання" де також були різні містичні історії, вбивства, розслідування та звичайно ж перемога Добра над Злом.
Тут ви цього не побачите.
Тут є Божевілля та Раціональне пояснення цьому.
С Т Р А Х - має велику силу над людиною.
Якщо вона йому, це дозволяє зробити.
С Т Р А Х - це така собі ілюзія, де власноруч перетворюється у дійсність.
С Т Р А Х - має свої кігті та липкі пазурі.
Наче і не боїшся коли читаєш, і все одно оглядаєшся чи нікого немає за твоєю спиною.
Авторка досягла своєї МЕТИ, налякати читача до кінця ПРОЧИТАНОГО ТЕКСТУ.
Все ж таки, до останнього сподівалася що Вбивцею буде Батюшка.
Гріх звісно таке думати.
Але підозра була ОСТАТОЧНОЮ.
Дякую Ксеніє!
Ви талановито пишете у своєму напрямку.
Бажаю нових та ЦІКАВИХ казкових сюжетів, які зможуть отримати ВИЗНАННЯ від читачів та нагороду за свою письменницьку діяльність.
Бажаю Ще!
