1 мин
Слушать(AI)Взаємне віддзеркалення
Тебе я всюди, світло, бачивлетючим, ніжним та гарячим.
У шибку ночі лунко стукав,порізавши об неї руки.
Ти ж, розгубивши пір’я біле,від мене далі відлетіло.
І обернулося на віскте пір’я, що в долонях ніс.
Ти ж залетіло так далеко,що тільки й чути гострий клекіт.
Та загубився навіть слід,і став прісним без тебе
Повіки склеплю — іскра
Розплющуюсь — і як навмиснепалають простирадла стін,б’є світло з чотирьох
Хапаюсь — наволочка чорна.
У вікна дивиться потворна,безлика, без’язика тьма:ніде ні рисочки
Згадав тебе — з’явилось знову.
Так ти ж на відстані
Бо світло з світла виникаі відбиває близнюка…***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
9 Священик в камері М Кибальчича
1 По дорозі до Петропавловської Цей янгол двокрилийна палі фортецікружляє за вітром,ніяк не зірветься,а шпиль, що завершував царське стремління,поглиблює янгольську муку й боління О місто, в намисті містків і бруківки,золочене скріз...
Тіснота
В березовім шемранні, в шерехах щедрого світувчувалась широкість небесна на розмах крила,і зграйчасте сім’я, й пташки перелітнісніги крапкували потульні — теплом для Хитке верховіття напружене тіло хитало,земля ворушилась, і світ присідав,і п...
На кону
Вві сні остережений встав я, забувшипро пташку, що билась у вікна крильми,забув і про збільшену шибкою душу,збудився і світлом видіння розмив І день я прожив, як у п’єсі Шекспіра,слова виголошував мудрі й чіткі,і чув, що за мною полює рапіра,...
Це чарівне слово «завтра»
Від звуків у небі лишаються смуги —вони так повільно за вітром Ген — голуба туркіт, он — щебет вівсюги,а ген — на блакиті чий звук, мов печать Скріпивши повітря, насичене киснем,сидить нагогошений птах і мовчить,і в аркуш небесний вже й ...
