Мертві авта
Мов кусні зір розбитих, сплять на цвинтарях машин завмерлі авта,червоне квіття цвілі міряє застиглі в мідь роки й хвилини,і лиш незнане сонячне ядро колишеться, як вічна правда,що теж незнана й теж для нас невловна, наче синій дух бензини.
Буває, що мерців з металу люди, мов шакали, в сні тривожатьі крам своїх жадоб, і спраг, і нужд, мов на базарі, розкладають,і мертві тулуби у синяві ночей стають за грішні ложабездомних любощів кривляк і шлюх, що зорі зла в них чад вливають.
Як ми копаєм кості ящурів під скелями віків забутих,колись копатимуть на цвинтарях міст наших кості металеві.
Дівчата з квіттям без наймення, пальми родять хліб, зелена рутай нові міста із площами з блакиті, де качаються жар-леви.
Та тіні неспокійні, привиди невтишні з-під землі стають,з-під площ, з-під трав.
Метрополю,долонями червоних мурів упокій крилаті душі авт!5 листопада 1935
Антонич Богдан-Ігор
Other author posts
Праліто
1Впливаємо в соснове море,в сосновий шум, сосновий спів Над нами небо неозоре,над нами дах струнких верхів,над нами віддихом глибокимпарують оліясті пні І чуєш, як під твоїм крокомзростають зела запашні Тут не бажаєм більш нічого –о...
На вітер
Кинь пісню на вітер,на вітер слова Десь шепотом віти,десь шумом трава Не в воду глибоку,а в сонце пливеш Подумай, нівроку:ех, світ цей без меж
Калина
Калина похилилась вниз,мов ягода росте червоне слово Весні окриленій молись,карбуй на камні пісню калинову Та промінь сонця, мов стріла,проколе слово і проріже камінь,і лиш калина, як цвіла,цвіте щороку листям і піснями 9 березня 1935
Хліб насущний
У дно, у суть, у корінь речі, в лоно,у надро слова і у надро сонця В екстазнім шалі, в час, коли найтонша,роздерти вглиб свідомості запону,аж зсунеться із нас, мов зайва шкура Лілеї сну пом’явши, плахта курявзвилась у трубку з золотої бл...
