Маленька хата, як коробка,загата з листя під вікном,кошниця, наче солі товпка, —усе вже спить осіннім сном.
У хмарі сонця і не знати,в тумані тихе поле спить,собачка вилізла з загати,раз гавкнула — і вже мовчить.
Причулося!
Се вітер гонить,а листя хоче утечи, —і сон собачку знову клонять:нема чого і стеречи.1900
