Подивилась ясно,— заспівали скрипки!
Обняла востаннє,— у моїй
Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді.
Заспівали скрипки у моїй душі!
Знав я, знав: навіки,— промені, як вії!
Більше не побачу,— сонячних
Буду вічно сам я, в чорному акорді.
Промені — як вії сонячних очей!1918
