Жалібну сукню

У тінях смерку полохливих,

Збираючись на концерт,

В кімнатці синій мрій

У дзеркалі зобачив смерть.

Злетів із серця посміх білий.

Зайшов я необачно й рано.

І голос твій — такий несмілий:

Ах, я не вбрана.

Коли прийду колись я

І сміливо у двері

Ти зодягни, на фоні туги,

Жалібну сукню.***