1 мин
Слушать(AI)Олександрія
Мотив старої
Під синім полум’ям святого
Ріс Олександер.
Він Гомера
З учителем царів і мудреців,
І тайни зір читав у Нектанеба.
Як наша Вольга, він знав серця звірів,
До срібноликого подібний Феба.
І розумів, як усміхнутись треба,
Щоб Буцефал покірно занімів.
Над Індом, де чудні цвітуть рубіни,
Він проїздив на гордому слоні,
І падали осліплені браміни.
Звитяжно пролетів краї
І перейшов, згорнувши темні крила,
Туди, де ждала братня тінь Ахілла.1922
Рильський Максим
Стихи Максима Рильського. 1895—1964. Украинский советский поэт, переводчик, публицист, общественный деятель, лингвист, литературовед. Автор стих
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Новий хліб
Пахучий пил невпинно осіда, Фарбує все у матові півтони, І голоси людські — як Того, про що розказує вода
“Ні зорянице злотом і рубіном”
Ні, зорянице, злотом і Ти не скрашай ясних своїх перстів: Ще того персня майстер не зробив, Щоб був тебе достойним і — єдиним
“Зелені тіні по душі майнули”
Зелені тіні по душі майнули М’якого моху свіжо-чистий тон, Безжурності глибокої затон, Одбите у прийдешньому минуле
Вечір напровесні
Весна за прякою, мов скромна Маргарита, Схилила стан гнучкий і пісеньки співа Проста мелодія, знайомі всім слова, По-старосвітському одежа вбого зшита
