А ти, задрипанко, шинкарко,
Перекупко п’яна!
Де ти в ката
З своїми лучами?
У Версалі над
Набор розпустила?
Чи з ким іншим
З нудьги та з похмілля.
Горнись лишень ти до мене,
Та витнемо з лиха;
Гарнесенько
Та любо, та
Пожартуєм,
Та й поберемося,
Моя крале мальована.
Бо я таки й
За тобою чимчикую:
Ти хоча й
І з п’яними
По шинках хилялась,
А надто з тим
У Севастополі,
Та мені про те байдуже;
Мені, моя доле,
Дай на себе подивитись,
Дай і пригорнутись,
Під крилом твоїм
В холодку заснути.[9 лютого 1858,] Нижній Новгород
