Нічка тиха, зорі світять,
А мороз крепить;
Циган сина до
Лицем
Отак, сину мій Романе!
Отак, дурню,
Та з пазухи вийми руки,
До місяця
Стоїть бідне циганятко,
Холод каменить,
А старий пішов до
Людей туманить.
Витуманив кусок сала,
Хліба бохунець,
Вийшов з хати та до сина
Син як
Ой місяцю! — циган каже.
Жаль твої краси!
Ти лиш світиш, а не грієш,
Дармо хліб їси».
