Ви безмежні, мов берег,
З якого уже не зійти.
Безкорисливі Ви, ніби небо,
Як небо, безжальні,
Я уперто будую між нами мости,
Наполегливо вигризаю слова вітання,
І в вітальні, між тіней та мікрофонів,
Колись обірветься й затихне
Моє серце, обпечене й від моря солоне,
Бо побачить і Вашу душу без фільтрів.
Ви промовите машинально:
"На роботі згоріла ще одна",
Посміхнетеся інфернально,
Все розтане, почнеться весна.