1 мин
Слушать(AI)Без одежды
Он шел по правой стороне, а я — по левой.
Он был никто, а я же — королевой.
Шагали вместе мы с попутным ветром.
Потом пересеклись… За горизонтом где-то…
Дышали жарко, целовались ночью.
В Париже были мы, а может — в Сочи.
И рухнул мир, и все, что шло мне прежде.
Нагой проснулась я, с надеждой, без одежды.
Я вся ему, пылая, отдавалась.
Он взял бессовестно. Прощаясь, медлил малость:
«Бывало лучше мне с иною королевой».
Прибилась к Воланду. Теперь я — просто Гелла…
Руденко Микола
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Українське небо
Над Україною небо, коване в кузні громів, Бурями переоране, мов штормовий океан Вдень і вночі снуються пасма їдких димів, І на козацькі плавні падає чорний туман
Світло й темрява
Де правда — Бог чи той живий потік, Який засіяв землю чудесами Тобі належить витратити вік, Щоб мовити просвітлено: те ж саме
Спалах пам’яті
Прокинувся від того, що Впізнав садибу — хату і повітку Я запашні “варенички” жую, Які акація дарує влітку
Геродот і таври
Реміння, звившись, мов руда змія, Над веслами по голих спинах ляска У колеса історії своя З людської крові видобута змазка