Піч

Зірок запізнілі

Розбіжаться від мене в ніч

Вибігай за село стрічати,

Моя посивіла піч!

Приголублю твою затулу,

І під струнами

У кімнату мене вези,

Теплотою всміхайся

Хай не шестеро буде нас,

Хай один я прийшов поки що

Твого комина чортів

Соловейком мені засвище.

Коли мати, забувши втому,

Вже не вмістить за стіл родини

Будеш їсти свою

Й подивлятися на годинник*.

І тоді, коли я з

Прийду снити дитинним спомином,

Ти всміхатимешся, стара,

І в минуле зітхатимеш

Стане день за твоїм порогом

Будеш мрійно мене

Димарем своїм зверху хати,

Голубою хустиною з

І коли закружляє ніч

Встану я в твоїх мріях чулих!

Ти забудеш зітхнути, піч,

Своїм комином у минуле.1955