Є,за мертвими виють пси.
Так виють, ніби за тими,що вмерли у всі часи,й між ними — ми.
Не за ними.
На сивому тлі травитонко, мов конокради,проціджують ніч волхвиімені твого ради.
Тут виють до ранку псиза мертвими й за живимина грані,бо голосиїхнікажуть очима.
Заплющуй очі…зірвигубами пелюстку зрадипа псиному тлі трависпасенної ночі ради.
Ми тут.
Ми вдвох на коні,що палить трави в галопі!
За нами виють чи ні?!
Тут кров б’є об кров!
Це опір.
Хтось мав любититут.
Ми ждали такої ночі.
Душа моя горне бруд —роби з ного, що хочеш,бо виють до ранку псиза мертвими й за живимина грані,бо голосиїхнікажуть
Ми ще ворушимось!
Мивиєм з болю до рана,з любові виємо,з тьми,тут,як там, де
На сивому тлі травитонко, мов конокради,проціджують ніч волхвиімені твого ради.
