Маріє

Є,за мертвими виють пси.

Так виють, ніби за тими,що вмерли у всі часи,й між ними — ми.

Не за ними.

На сивому тлі травитонко, мов конокради,проціджують ніч волхвиімені твого ради.

Тут виють до ранку псиза мертвими й за живимина грані,бо голосиїхнікажуть очима.

Заплющуй очі…зірвигубами пелюстку зрадипа псиному тлі трависпасенної ночі ради.

Ми тут.

Ми вдвох на коні,що палить трави в галопі!

За нами виють чи ні?!

Тут кров б’є об кров!

Це опір.

Хтось мав любититут.

Ми ждали такої ночі.

Душа моя горне бруд —роби з ного, що хочеш,бо виють до ранку псиза мертвими й за живимина грані,бо голосиїхнікажуть

Ми ще ворушимось!

Мивиєм з болю до рана,з любові виємо,з тьми,тут,як там, де

На сивому тлі травитонко, мов конокради,проціджують ніч волхвиімені твого ради.