1 min read
Слушать(AI)Важкі киреї золоті
* *
Важкі киреї, золотідалматики та оловіри,і княжі корзна, і щити,ножі, списи, мечі, сокири.
Ковтки, підвіски.
Барми й гривни.
І соболі, білиці й куни.
І згуки рогу переливні,й гучні від перегонів луни.
Розгонисте небесне грище,все довше, ширше, глибше, вище.
Є лицарству де погулятиі хист і силу показати.
А пугар з золота тяжкийпо вінця повниться медами,він із руки і до рукикружляє хмільно за столами.
Олег.
Ольгович Ярослав.
Як не пізнати Святослава?
Щит ясний — сонце, очі — став,а обіч його — ратня слава.
Роман.
Данило.
Осьмомисл.
Тобі все лицарство шановне —хоч шапку скинь і уклонись —і йде злот-пугар заздоровно.* * *
Оксана Лятуринська
Оксана Лятуринська. 2 февраля 1902 — 13 июня 1970. Украинская художница, скульптор, писательница, поэтесса и общественный деятель. Автор стихов:
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Волинські буколіки
У луках гра сумна сопілок Хіба пашня зросла безсило Чи між пшеничних, житніх пільвродились колоси сліпі Чи корінь вітер-сонце сушить
Один лишився сам на сам
* * Один лишився сам на сам Нема ні кревного, ні друга І любкою — помститись туга,і туга — подругою дням
Не знаю як це почалось
Не знаю, як це почалось Прийшов, намовив мені хтось Чи серце схаменулось: — Мало
На труну Ольжичеві
Був стрункий, неначе ясень,гарний, мов царенко Де наш красень, де наш красень Вмер, вмер молоденький Ой не вмер він, ой не вмер вінсмертію своєю,не зеленим вкритий дерномдбайливо ріднею