Франко

Не легко відійти в країну вічності німу,хоча яка була б дорога днів трудна і сіра.

На сто вузлів сплелись думки з землею, й аж йомужиття з долоні випало, немов розбита ліра.

Учитель і поет, виховник, будівничий, щобуло для нього кожне слово чином, кожне ділом,не музам дань складав і не собі співав, а щобшляхи майбутнього в мету спрямовували сміло.

Підвівся і, відклавши пісню, мов гребець весло,до гнівних зір війни молився віщо в ніч весінню,і з ложа смерті слав думки на шлях, що ним ішлойого натхненням виховане днів тих

Життя і знання”, ч.5, 1936