Заросли шляхи тернами
Заросли шляхи
На тую країну,
Мабуть, я її навіки,
Навіки покинув.
Мабуть, мені не
Ніколи додому?
Мабуть, мені
Читати
Оці думи?
Боже милий!
Тяжко мені жити!
Маю серце широкеє
Ні з ким поділити!
Не дав єси мені долі,
Молодої долі!
Не давав єси ніколи,
Ніколи! ніколи!
Не дав серця
З тим серцем
Поєднати!
Мої дні і
Без радості, молодії!
Так собі
На чужині.
Не
З ким серцем ділитись,
А тепер не маю
З ким поговорити!
Тяжко мені, боже милий,
Носити
Оці думи.
І не
Ні з ким,— і
Не сказать святого слова,
І душу
Не радовать, і не
Чоловіка злого,
І умерти!..
О господи!
Дай мені хоч
На народ отой убитий,
На тую
Перша половина 1849,
Косарал]
Тарас Шевченко
Другие работы автора
Гупалівщина
Зійшло сонце; Де палала, тліла, А де шляхта, запертися, У будинках мліла
Ой сяду я під хатою
Ой сяду я під хатою, На улицю гляну, Як-то тії Без своєї Ганни,
І мертвим і живим і ненарожденним
Аще кто речет, яко люблю бога, а брата своего ненавидит, ложь есть Соборно[е] послание Иоанна Глава 4, с 20І смеркає, і світає,
Якби ви знали паничі
Якби ви знали, паничі, Де люде плачуть живучи, То ви б елегій не Та марне бога б не хвалили,