Мов зачарований, стоїть Бахчисарай.
Шле місяць з неба промені злотисті,
Блищать, мов срібні, білі стіни в місті,
Спить ціле місто, мов заклятий край.
Скрізь мінарети й дерева
Мов стережуть сей тихий сонний рай;
У темряві та в винограднім
Таємно плеще тихий водограй.
Повітря дише чарівним спокоєм,
Над сонним містом легкокрилим
Витають красні мрії, давні сни.
І верховіттям тонкії
Кивають стиха, шепотять поволі,
Про давні часи згадують вони…
