Там, де
По підметах спорохнялих,
Златовіти
Йшов новітній день!
Гей!
Сідаймо всі на релі
Гайдабурити гайда!..
Морок, смуток?
Я веселий
Молотка дзвінкий удар!
Тіні
Зникли.
Вечір
І –
Що мені?
Я до цього також звиклий,
Як до мене тьмяні сни.
Небо
Зорі списики у простір.
І сьогодні, як і вчора,
Морок хмуриться від злості.
А у мене біля
Сиза горлиця туркоче,
Серце з ретязя
І голубку залоскоче.
Що нам морок, що нам смуток?
Ми йдемо – наперекір,
Ми – весни найперші гуси,
Наші дні – бурхливий вир.
