Заколисує вітер ліс,
Його душу наповнює снами.
А над нами — Чумацький Віз,
Без волів і коліс над нами.
У тім Возі мій прадід спить:
Коли місяць обійде небо,
Йде до прадіда
І цілує в плече, як треба.
І запитує прадід в сні,
Тихо-тихо, мабуть, шепоче:
Чуєш, місяцю, чуєш, хлопче,
На землі ти світив чи ні?
Посвітив у моїх в Замості?
Як весна там?
В полях шумить?
Не поїду, мабуть, у гості
Пан на шибеницю звелить.
Завтра вербна у нас неділя,
Тож ховайся і не світи
Кармалюк вируша на
Цю хмарину під бік мости.
Дай-но, місяцю, ту зірницю
Третю ніч мені не мигтить,
Я укину її в криницю
Насті воду
Завтра їдемо на Стожари,
А сьогодні стомився
Запрягайся, вези за хмари,
Кличе сонце земля
Заколисує вітер ліс,
Його душу наповнює
Котить місяць Чумацький
З моїм прадідом над віками.1955
