1 min read
Слушать(AI)К другу-стихотворцу
Пане Вороний!
Коли Ви перестанетевже ходити у вибиваних штанях?
Це дивно, але невже Ви не почуваєте,що літом просвіщаєтесь на санях?
І нам (як Вам) осточортіли зорі-очі,й очі вже давно пора кинути озорювать,та й панночки до зор вже не такі охочі —невже Ви відмовляєтесь палкі серця покорювать?
Пане Вороний!
Пора вже скинути онучі,бо вже по містах — хоч яких — все ажур,і так нудні Ваші гаї та дніпрокручі,як почуття щирих українських шкур.
Пане Вороний!
Я бачу — Ви цього й не почуваєте,хрещатикуючи серед літа — ха, ха! — в санях,але все ж… Невже таки не перестанетеу вибиваних ходити штанях?1.
IV. 1914.
Київ
Семенко Михайль
Стихи Семенко Михайля. (31 декабря 1892 — 23 октября 1937) — украинский советский поэт, основоположник и теоретик украинского футуризма. Автор с
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Аскольд
Цілий день в піднесенім В штучних рухах на блідім Цілий день хтось плакав що не має Не
Вогники по бухті скрізь
Катер дає третій гудок Блискучий, витворний катер Місячної ночі ми кидаємо І рушаєм в бік, де темніє кратер
Було біля моря весело
Було біля моря весело, Цокотіли камінці Так легко гнулись У міцній руці
Поезії згуби
1 З перерізаним І захололим осміхом І куди рушити не знав